Drop us a line



Система виробничого циклу

Виробничий цикл і методи організації виробництва

Для успішної діяльності підприємства необхідно раціонально сформувати структуру виробництва і організації. Найважливіший елемент виробництва – виробничий цикл, в основі якого лежить розрахування виробничої потужності, визначення обсягу незавершеного виробництва, встановлення термінів запуску виробів і проведення інших розрахунків з планування і виробництва.

Використовувані методи організації виробничого процесу можна розділити на три типи.

Виробничий процес – сукупність діяльності працівників підприємства, завдяки яким сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Характер виробництва визначають такі компоненти виробничого процесу, як:

  • Професійно підкований персонал;
  • Засоби праці (обладнання, приміщення, інструменти);
  • Предмети праці (сировина, матеріали);
  • Енергія (електрика, теплова енергія, механічна енергія, світлова енергія, м'язова енергія);
  • Інформація (правова, політична, комерційна, виробнича).

Виробничий цикл - це один з найважливіших техніко-економічних показників, календарний період часу від початку обробки сировини і матеріалів до закінчення виготовлення готової продукції. У виробничий цикл входять основні і допоміжні технологічні операції, а також перерви в процесі виготовлення продукції. Технологічний цикл являє собою час виконання основних технологічних операцій. Під час технологічного циклу працівник або механізми, якими він управляє, оказує прямий вплив на предмет праці. Також у технологічний цикл входять технологічні процеси, що проходять без участі людей і техніки, наприклад, сушка або охолодження продукції на повітрі.

Розрахунок тривалості виробничого циклу здійснюється за формулою

Тц = То + Тв + Тп,

де То - час виконання основних операцій; Тв - час виконання допоміжних операцій; Тп - час перерв.

Скорочення тривалості виробничого циклу - найважливіше джерело підвищення ефективності виробництва на підприємстві. Чим коротше виробничий цикл, тим краще використовується виробничий потенціал підприємства. Крім того, короткий виробничий цикл сприяє зниженню обсягів незавершеного виробництва і зниження собівартості продукції.

На тривалість виробничого циклу впливають складність виготовлення продукції, рівень використовуваних технологій, механізація і автоматизація технологічних операцій, режим роботи підприємства, безперебійні поставки робочих матеріалів та інструментів, а також енергії. На тривалість виробничого циклу також впливає вид поєднання технологічних операцій і порядок передачі предмета праці з одного робочого місця на інше.

Існують три види поєднання технологічних операцій:

  • Послідовний;
  • Паралельний;
  • Паралельно-послідовний.

При послідовному русі обробка партії частин при переході до кожної наступної операції починається після закінчення обробки всієї партії під час попередньої операції. При паралельному русі передача частин на наступну операцію здійснюється поштучно або транспортної партією відразу після обробки під час попередньої операції. Паралельний порядок виконання операцій гарантує найкоротший виробничий цикл, але через неоднаковою тривалості окремих операцій періодично відбувається простий робітників і обладнання. Таким чином, цей спосіб не завжди раціональний. У цьому випадку перевагу можна віддати паралельно-послідовному поєднанню операцій, при якому частини передаються з однієї операції на іншу транспортними партіями або поштучно, при цьому вся партія обробляється під час кожної операції без перерв. При паралельно-послідовному русі частин виробничий цикл триває довше, ніж при паралельному русі, але значно менше, ніж при послідовному.

Використовувані методи організації виробничого процесу можна розділити на три види:

  • Поточні;
  • Партіонні;
  • Одиничні.

Характеристики поточного методу:

  • Розчленування виробничого процесу на окремі операції;
  • Чітка спеціалізація робочих місць;
  • Паралельне виконання операцій на робочих місцях;
  • Розташування обладнання згідно з технологічним процесом;
  • Безперервність виробничого процесу, яка досягається завдяки рівності або кратності тривалості операцій такту потоку. (Такт - проміжок часу між запуском або випуском двох суміжних виробів на поточній лінії. Зворотня такту величина - ритм поточної лінії.);
  • Спеціальний транспорт для передачі предметів праці з однієї операції на іншу.

Основна структурна ланка поточного виробництва – це поточна лінія. Це сукупність робочих місць, розташованих за ходом технологічного процесу і пов'язаних між собою спеціальними видами транспортних засобів. Найчастіше використовуються приводні транспортні засоби - конвеєри. На конвеєрі безперервної дії технологічні операції виконуються під час руху виробу. При пульсуючому характері роботи конвеєр зупиняється на час виконання операцій. Поточні лінії поширені найбільш в легкій і харчовій промисловості, машинобудуванні, металообробці і деяких інших галузях.

Поточний метод організації виробничого процесу характеризується високою ефективністю, яка досягається завдяки високому рівню використання всіх принципів організації виробництва. Прояви ефективності поточного методу:

  • Підвищення продуктивності праці;
  • Механізація виробничого процесу;
  • Вузька спеціалізація робочих місць;
  • Скорочення циклу обробки;
  • Зниження собівартості продукції.

Недоліки поточної організації виробничого процесу:

  • Збільшення плинності кадрів з причини одноманітної роботи на конвеєрах;
  • Необхідність повної підготовки виробів до виробництва, будь-яка доробка вимагає зупинки всього конвеєра;
  • Можливість зупинки усієї поточної лінії з причини несправності одного верстата або вибуття одного робітника.

Характеристика партіонного методу організації виробництва:

  • Запуск виробів у виробництво партіями;
  • Одночасна обробка декількох видів продукції;
  • Виконання декількох операцій на одному робочому місці;
  • Використання як спеціалізованого, так й універсального обладнання;
  • Залучення кваліфікованих робітничих кадрів широкої спеціалізації;
  • Розташування обладнання за групами однотипних верстатів.

Найбільше партіонні методи організації виробництва поширені у серійному і дрібносерійному виробництвах, у заготівельних цехах масового і великосерійного виробництва, де використовується високопродуктивне обладнання, що перевершує своєю потужністю пропускну здатність верстатів у наступних підрозділах.

Одиничний метод організації виробництва використовується при виготовленні продукції в одиничних екземплярах або невеликими неповторяючимися партіями. Він застосовується при виготовленні складного унікального устаткування (прокатні стани, турбіни і т.д.), спеціального оснащення, при виконанні окремих видів ремонту.

Характеристики одиничного методу організації виробництва:

  • Одинична номенклатура продукції;
  • Використання спеціального та універсального обладнання;
  • Розташування обладнання за групами однотипних верстатів;
  • Залучення кваліфікованих робітничих кадрів широкої спеціалізації;
  • Велика кількість робіт з використанням ручної праці;
  • Великі запаси незавершеного виробництва;
  • Високі витрати на виробництво і реалізацію продукції;
  • Низька оборотність оборотних коштів.

Підвищення ефективності одиничного методу організації виробництва можливо завдяки розвитку стандартизації, уніфікації частин та вузлів, використання групових методів обробки.